Как я купила гашиш и поехала отрываться в Дубае
Йоу, народ! Сегодня я хочу поделиться с вами историей, которая случилась совсем недавно. Это будет факап для некоторых, но для меня это был настоящий кайф. В этой истории я хочу рассказать, как я купила гашиш и отправилась в захватывающий приключений тур в Дубае.
Все началось, когда я услышала о новом закладке - особенном гашише мексиканского происхождения. Я решила, что это тот самый наркотик, который подарит мне незабываемый опыт. Найти его оказалось непросто, но с помощью друзей из группы в гидре я смогла найти своего поставщика. Через него я заказала свою первую партию этого дорогого морфина.
Доставка была тайной и пришла как бомба. Когда я получила свои долгожданные закладки, я просто не могла забить на них. Я сразу решила, что пора покинуть свою скучную рутину и встряхнуться.
Мои друзья не могли поверить, когда я сообщила им о своих планах. Они были в шоке, но их отношение меня не интересовало. Я решила хапнуть эту возможность и взять от жизни все, что она может предложить. Они не понимали меня, но я знала, что эта поездка станет моим самым запоминающимся приключением.
В Дубае меня встретил мой новый друг Ахмед. Он был настоящим местным гидом и согласился показать мне лучшие места города. Мы быстро нашли общий язык и стали отличной командой для поиска новых приключений.
| День | Место | Впечатления |
|---|---|---|
| 1 | Пустыня | Незабываемый вид заката и адреналин от песчаных дюн |
| 2 | Бутик шопинг | Шикарные магазины и кайфовые скидки |
| 3 | Водные развлечения | Аквапарки и крутые горки, подарили мне адреналин и море удовольствия |
Вечером мы отправились в самый знаменитый ночной клуб Дубая. От света и музыки я окунулась в потрясающую атмосферу. Все вокруг было такое яркое и красочное. Забила на все проблемы и просто кайфанула. Я танцевала, смеялась и чувствовала себя настоящей звездой.
Эта поездка изменила меня. Я осознала, что в мире есть так много удивительных мест, которые стоит посмотреть. И жизнь - это не просто существование, а настоящее приключение.
Мой гид Ахмед подарил мне самые яркие воспоминания, которые навсегда останутся в моем сердце. Я благодарна ему за то, что он поделился со мной своей закладкой - гашишем, который добавил в нашу поездку незабываемые моменты.
Наша поездка подходила к концу, и я понимала, что скоро придется вернуться домой. Но я знала, что я уже не та девушка, которой была раньше. Я выросла и расширила свой кругозор благодаря этому невероятному опыту.
Возвращение было тяжелым, но я приняла его с пониманием. Я знала, что главное - это сохранить в своей памяти все эти яркие моменты и не забыть, что жизнь прекрасна, и нам стоит ценить каждую ее секунду.
Так что, народ, если у вас есть возможность, не забывайте хапнуть удовольствие от жизни, забить на рутину и отправиться в путешествие. Ведь только так мы можем настоящим образом познать себя и мир вокруг нас. И помните, что существуют закладки, которые не только связаны с наркотиками, но и с незабываемыми приключениями!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
